ЗУНР



Якщо для Скоропадського кінець Першої світової війни означав і кінець його Української держави, для західних українців — це був шанс на незалежність. Австро-Угорська імперія, як і Німецька, доживала свої останні дні. Для Галичини це означало новий виток так і не вирішеного польсько-українського протистояння.Ще у вересні-жовтні 1918 року українські політики Галичини утворили Українську національну раду, а молоді українські офіцери — Центральний військовий комітет на чолі з Дмитром Вітовським.

Ці органи продемонстрували рішучість намірів західних українців здобути владу. В ніч на 1 листопада 1918 року українські військові захоплюють ряд важливих пунктів Львова. Автрійська адміністрація вимушена була визнати факт переходу влади до Української національної ради.
Події, що увійшли в історію як «Листопадовий зрив» дали початок проголошенню 13 листопада 1918 року Західноукраїнської народної республіки. Президентом ЗУНР став Євген Петрушевич, а главою Державного секретаріату (тобто уряду) — добре відомий нам старожил галицької політики Кость Левицький.

Лідерам ЗУНР вдалося достатньо ефективно налагодити роботу державного апарату на своїх землях. До державних та місцевих органів влади навіть провели демократичні вибори. Встановили 8-годинний робочий день. Землю мали передати селянам без викупу, але самовільне захоплення земель карали. Українська мова стала державною. Водночас меншинам гарантували культурно-освітню автономію і місця в майбутньому парламенті. І це все в умовах постійної війни з поляками, що розпочалася з утворенням ЗУНР і завершилася з фактичним припиненням існування української республіки.

Лідерам ЗУНР вдалося достатньо ефективно налагодити роботу державного апарату на своїх землях. До державних та місцевих органів влади навіть провели демократичні вибори. Встановили 8-годинний робочий день. Землю мали передати селянам без викупу, але самовільне захоплення земель карали. Українська мова стала державною. Водночас меншинам гарантували культурно-освітню автономію і місця в майбутньому парламенті. І це все в умовах постійної війни з поляками, що розпочалася з утворенням ЗУНР і завершилася з фактичним припиненням існування української республіки.

Поляки не визнавали української влади, і уже з початку листопада Львів поринув у затяжне протистояння за контроль над містом. Українці вимушені покинути Львів. Розпочинається польсько-українська війна 1918-1919 років.

Для протистояння польському наступу було створено Українську галицьку армію (УГА), що в кращі часи налічувала до 100 тисяч осіб. Кістяк армії становили ветерани Легіону УСС. Зима 1918 та весна 1919 років пройшла для УГА та польської армії у війні на виснаження одна одної. Українці так і не змогли повернути контроль над Львовом, поляки не мали змоги просунутися далі. Сили були рівними, тому вирішальною в польсько-українському протистоянні стала позиція країн Антанти. Вони зробили ставку на Польщу.



Немає коментарів:

Дописати коментар